«Consumor aliis inserviendo»
«Світячи іншим – згораю сам»

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Як Ісус виявляв покору

 Підкорятися не завжди легко, але жінки можуть вважати покору почесним завданням, наслідуючи в цьому приклад Ісуса. Хоча послух Богові означав для нього страждання, і навіть смерть на стовпі мук, він черпав радість у підкоренні Богу (Луки 22:41—44; Євреїв 5:7, 8; 12:3). Жінки можуть наслідувати приклад Ісуса, оскільки Біблія каже: «Жінці голова — чоловік, а голова Христові — Бог» (1 Коринфян 11:3). Однак слід зазначити, що жінки опиняються під головуванням чоловіків не лише тоді, коли одружуються.

9 У Біблії пояснено, що жінки — одружені вони чи ні — повинні підкорятися головуванню духовно зрілих чоловіків, які наглядають за християнським збором (1 Тимофія 2:12, 13; Євреїв 13:17). Слухаючись Божих вказівок щодо цього, жінки подають добрий приклад ангелам у Божому організаційному устрої (1 Коринфян 11:8—10). Крім того, старші заміжні жінки своїм чудовим прикладом і корисними порадами навчають молодших жінок ‘підкорятися своїм чоловікам’ (Тита 2:3—5).

10 Ісус усвідомлював, наскільки важливим є належне підкорення. Якось він звелів Петру сплатити людській владі податок за них обох і подбав, щоб апостол мав для цього гроші. Пізніше Петро написав: «Задля Господа підкоряйтеся всякому людському устрою» (1 Петра 2:13; Матвія 17:24—27). Про найвизначніший приклад підкорення, поданий Ісусом, ми читаємо: «Він відмовився від усього, прийняв вигляд раба і став таким, як інші люди. Більше того, коли він був у подобі людини, він упокорився і залишався слухняним аж до смерті» (Филип’ян 2:5—8).

11 Петро заохотив християн підкорятися навіть суворим несправедливим владам цього світу і сказав: «Власне до цього ви покликані, бо сам Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами» (1 Петра 2:21). Далі апостол розповів, як сильно постраждав Ісус і як він покірно все зніс. Після того Петро дав настійну пораду дружинам невіруючих чоловіків: «Так само ви, дружини, підкоряйтеся своїм чоловікам, аби тих, хто не слухається святого слова, ви могли без слів здобути своїми вчинками, коли вони побачать вашу чисту поведінку і глибоку повагу» (1 Петра 3:1, 2).

12 Підкорення попри насмішки й образи може сприйматися як вияв слабкості. Але Ісус так не вважав. «Коли його злословили, він не злословив у відповідь,— написав Петро.— Коли страждав, то не погрожував» (1 Петра 2:23). Деякі свідки Ісусових страждань стали віруючими, принаймні до певної міри. Серед них був і розбійник, прибитий до стовпа поряд з Ісусом, і сотник, котрий спостерігав за стратою (Матвія 27:38—44, 54; Марка 15:39; Луки 23:39—43). Петро зазначив, що деякі невіруючі чоловіки — у тому числі запеклі противники — також стануть християнами, бачачи покору своїх дружин. І ми є очевидцями таких змін.