ВПЛИВ ПОСТУ І МОЛИТВИ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Де взяти віру, якщо її немає в нашому серці, як виховати в собі християнські погляди і ставлення до життя?

В тому, що віра в нас дуже слабка, що відношення до життя позбавило можливостей, звичайно, найбільшою виною є наше виховання, але кожна доросла людина може перевиховати себе і виробити правильний християнський світогляд на життя, якщо буде користуватися засобами, зазначеними для цього Святою Церквою.

З засобів цих найголовнішим є молитва. Невіруючих мало, маловірних більше; з зерном віри приступіть до молитви, і незабаром відчуєте, що це зерно починає пробиватися; через якийсь час воно вже дасть паросток, з якого з часом виросте могутнє дерево. Під кроною цього дерева легко і приємно буде відпочити в спеку людських пристрастей і перечекати бурю життєвих незгод, а в свій час пожнете і плід.

Почніть тільки молитися, і віра сама прийде до вас, а якщо вона була слабкою, то зміцниться і помалу, по-ступово, зміниться відношення до життя. Молитва буде відривати вас хоч на мить від звичайних життєвих думок і інтересів, залучить розум до небесного, змусить мимоволі думати про те, про що колись ви майже не думали, змусить вас багато чого відчути і за допомогою благодаті Божої збагатить вашу вбогу уяву, вкоренить віру і прагнення до християнського ідеалу.

Зцілюючи від важкого і сумного, - наслідків духовної недуги - маловір'я, молитва, поєднана з суворим підпорядкуванням церковному статуту, може нам дуже допомогти і в тілесних недугах. Ми бачили, наскільки корисною є молитва, поєднана з надією і вірою в Бога в стані нервового перенапруження, в основі якого лежать душевна пустота і слабка воля.

В таких випадках в медицині все частіше і частіше починають вдаватися до лікування, що полягає в вилученні хворого з домашніх обставин, від сім'ї, і поселення в спеціальний лікувальний заклад на більш-менш тривалий час - від чотирьох до шести місяців.

Вирішальними моментами в цьому лікуванні визнаються:

1) Психічний вплив лікаря, який, щодня відвідуючи хворого, намагається, так би мовити, його пере-виховати, навіяти йому інший погляд на хворобу й інше відношення до життя.

2) Необхідність визнати лікарняний режим, який стимулюватиме ослаблену волю. Результат наяву, але, на жаль, нетривкий: чотири-шість місяців впливу лікаря виявляється недостатньо, щоб перевиховати хворого: відношення до життя залишається попереднім, і після повернення мало-помалу розвивається та ж нервовість, неврівноваженість, розслаблення душевне і тілесне. До того ж засіб цей доступний тільки деяким.

Віра, сподівання на Бога (страх прогнівити Бога) краще від всякого лікаря і наставника може вплинути на психічний стан людини, і впливатиме тим успішніше на її волю, чим сильніше ці почуття набудуть розвитку в душі людини. А підпорядкування себе статуту Святій Церкві для кожного віруючого стане цілком достатнім джерелом постійного, щоденного, щогодинного стимулювання ослабленої волі неврастеніків.

І дійсно, життя вказує нам на численні приклади, коли людина нервова, яка декілька років лікувалася безрезультатно, швидко досягає повного або, принаймні, відносного, та зате тривкого видужання після того, як звернеться до Бога і почне жити за правилами Святої Церкви. Я, принаймні, знаю декілька таких прикладів, думаю, що і всякому відомо їх чимало. І при інших нервових розладах значення вищеприведених чинників неабияке.

Візьмемо, наприклад, горезвісну перевтому мозку, якій приділяється сучасною медициною значне місце в ряду інших причин сучасної нервовості. Відомо, що напружена праця сама по собі рідко викликає стійку нервову хворобу, а перевтома небезпечна тільки тоді, коли поєднується з пороком і пристрастями людськими.

От що з цього приводу говорять лікарі. “При неврастенії, переважно церебральній, головну роль грає розумова перевтома, особливо якщо вона поєднана з психічними порушеннями. Ми бачимо, що до виснаження нервової системи, що складає сутність неврастенії, веде головним чином розумова робота людей, що супроводжується хвилюваннями і страхами, наприклад, розумове перенапруження політика, якого постійно діймає жагуча боротьба партій, розумові зусилля тих художників, вчених і підприємців, невтомне честолюбство яких, спонукає їх подолати конкуренцію”.

Звідси випливає, що віра і відношення, що виникають на її основі, до життя, до багатства, слави, честолюбства і ін. є і тут могутнім профілактичним засобом.

Йдучи тепер від нервової неврівноваженості, неврастенії, істерії і т. п. до хвороб органічних, таких, як хвороби легень, серця, шлунку, печінки, ми побачимо, що кожний подібно важко хворий є в більшості в той же час і неврастеніком. Більшість скарг і симптомів таких хворих, починаючи з пригніченого душевного настрою, обумовлюються не самою хворобою, а психічним станом людини. Співчутливе відношення, вчасно і доречно сказане слово розради, швидко усунуть ряд симптомів хвороби. Сподівання на Бога, думка про смерть як про перехід тільки до іншого, можливо, кращого життя і інших релігійних поглядів є кращою розрадою, кращим лікарським засобом для кожного такого, часто невиліковнохворого.

Так, в тихому захистку Христовому можна і з пороком серця, і зі всякою іншою хворобою і краще себе почувати, і довше прожити ніж зі здоровим серцем і легенями вічно гасати по людськими морю, розбурханому житєвими пристрастями!

Про можливість за допомогою молитви зціляти не тільки душевні, але і тілесні недуги свідчать багато фактів церковної історії. Доктор Е. Лоран видав книгу під заголовком “Медицина душі”, в якій з наукової точки зору доводить, що молитва є великим цілющим засобом при всіх хворобах - і нервових, і тілесних.

Про вплив молитви на настрій, особливо молитви соборної, в храмі, достатньо вже говорилося.

Отже, узагальнюючи сказане, ми приходимо до такого висновку, що одною з важливих причин сучасної майже поголовної нервовості - це маловір'я. Для успішної боротьби з ним треба виконати насамперед дві вимоги: зміцнити віру в Бога і виховати в душі людини християнське відношення до життя.

Кращим профілактичним засобом є виховання молодого покоління на суворих релігійно-моральних засадах. Головне завдання виховання (у сім'ї і школі) повинно полягати у прагненні виховати в душі дитини страх Божий і щиру любов до Бога.

Для вже хворого - кращим засобом є молитва. Необхідно щоденно молитися ранком, ввечері, читаючи ранкове і вечірнє правило, хоча б і скорочене, уважно, серцем сприймати зміст кожного слова.

Крім того, читати щодня ті обрані місця з Євангелії й Апостола, що читаються у відповідний день на церковній службі. Не нехтувати спільним богослужінням, а відвідувати храм Божий, принаймні, у святкові і недільні дні (всеношна й обідня), обираючи для цього той храм, де служба благодатна, а головне, де читають розбірливо і служать, не кваплячись.

Дотримуватися постів і всіх інших настанов Святої Церкви, пам'ятаючи, що створені вони отцями Церкви, які розуміли людську природу. Ефективними є і інші засоби: роздуми, спасенна бесіда, читання Житія святих, творів отців Церкви - намагатися зміцнити в собі віру і виробити православно-християнського ставлення до життя.