«Consumor aliis inserviendo»
«Світячи іншим – згораю сам»

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Милостиня

Милостиня приносить переблагання за гріхи. Вона очищає грішника в очах Божих і відвертає кару. Святий Григорій з Назязу пише: "Мило­сердні мають ключ до скарбниці ласк Божих", Святий апостол Петро говорить: "Любов закриває величину гріхів" (І Петро 4, 8). "Вода гасить вогонь палючий, а милостиня гріхам противить­ся", - стверджує Дух Святий устами Господнього Мудреця (енц. 33). "Допоможи вбогому, а віднайдеш рай", - закликає святий Мефодій. З життя святого Тадея знаємо, що, крім апостоль­ських праць, виконував він також справи мило­сердні. Святі апостоли Тадей і Симеон мали свого диякона для роздавання милостині. Наведені вище цитати святого Письма і Отців Церкви, вчать нас, яке велике значення в Бога має милосердя. А що ж робити тим, які самі живуть у злиднях, страждають від голоду і не мають можливості подати милостиню іншим. Пророк Ісаія так пояс­нює це: "Коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь" (Ісаія 58, 10). Адже милосердя і любов ближнього відносяться не лише до тіла, але й до душі. Сказати добре слово чи потішити засмученого й покривдженого може найбільш убогий. Отже, якщо ми заможні - помагаймо бідним милости­нею, а якщо ми самі у важкому матеріальному становищі - принесім промінь надії і потіхи там, де запанувала темнота, а тоді наша власна душа стане "немов південь, сіяючий сонячними променями".