«Consumor aliis inserviendo»
«Світячи іншим – згораю сам»

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Що таке Любов ?

Любов — корінь усякого добра; найвидатніша чес­нота, цариця, матір, життя і окраса всіх інших чеснот. Вона найшляхетніша, бо Бог є любов (І Ів. 4,16).

Бог любить тебе

Може не знаходиш у собі багато рис, які б тобі подобалися, але для Бога ти найгарніше створіння в світі. Ти — Божа дитина.

Може не відчуваєш, що хтось дорожить тобою, трак­туючи тебе як безвартісного, і ти сам себе так сприймаєш?

Пам'ятай! Ти — неоціненний образ і подоба Божа (Бут. 1,26).

Може відчуваєш себе нелюбленим, небажаним, покинутим?

«Навіть, якби тебе всі покинули, я тебе не покину", — каже Господь.

Може відчуваєш себе самотнім?

Бог з тобою, де б ти не був (Пс. 139,1-10).

Вважаєш, що ти здатний тільки на недобрі вчинки?

Відкрий для Бога своє серце, з усіма його вадами і слабкостями, і Він вилікує тебе Своєю любов'ю (Єр. 31,3).

Якщо бажаєш відповісти Богові любов'ю на любов — виконуй Божі заповіді (Ів. 15,10). Поза Господом Богом найповнішим втіленням чес­ноти любові є Пресвята Богородиця — ідеал христия­нина XXI ст. Віддаймо себе повністю Небесній Матері назавжди, беззастережно, як улюблені діти, і Вона навчить нас найвищої любові, оберігаючи і лікуючи від злоякісної хвороби — смертельного гріха.

Той, хто любить Бога, буде любити і ближнього, як твір і образ Божий, не роблячи різниці між другом та ворогом.

Любити іншу людину, це:

1) сумувати з того, що їй шкодить, радіти і старатися про те, що їй приносить користь;

2) сприяти їй у тому, щоб вона відкрила свої здібнос­ті і таланти, пізнала зміст свого життя;

3) прощати з серця образу;

4) немає більшої любові, як бути готовим навіть жит­тя своє віддати за неї (їв. 15,13).

Примітка: Світ гине через брак любові.

Людське життя починається під час зачаття, і з цьо­го часу плід є людською особою (доктор медицини Бер-нард Натансон).

Найбільшою сучасною злочинністю є вбивство нена­родженої дитини.

«Якщо ми погоджуємося з тим, що матір може вбити свою дитину, як можемо пояснити людям, щоб не вбивали один одного" (блаж. мати Тереза з Калькутти). «Усе, що ви зробили одному з моїх братів наймен­ших — ви мені зробили", — каже Христос (Мт. 25,40). Серед усіх створінь дійсно найменшим, найслабкішим, беззахисним, навіть без голосу — є ненароджене дитятко, котре не в силі опротестувати зазіхання на свої основні права.

Коли ненароджене малятко вбивають, воно терпить жахливі муки, як при катуванні дорослої людини.

Через екран апарату ультразвукового дослідження можна побачити як плід (8-10 тижнів) намагається втек­ти від абортної кюретки, намагається її руками і ногами відштовхнути.

Доктор мед. Б. Натансон був приголомшений поба­ченим через відеозапис, як під час аборту відривалися окремі частини тіла дитини, і з розтрощеного черепа витікав мозок.

Спіралі, протизаплідні таблетки не запобігають ва­гітності, але відбирають життя у вже зачатої дитини (Канд. мед. наук Людмила Максимець).

Дозвольте мені прийти в цей світ — це голос серця ненародженої дитини.

Мамо, дозволь мені жити... Ти — моя єдина мама. Я люблю тебе із самого початку, тому що живу в тобі. У нас тече одна і та сама кров. Лікарі не знають, чи не хочу і ь знати, яка буде твоя доля після того, як ти позба­вишся мене. Ти говориш, що немає умов для того, щоб виховати мене. Не вбивай мене, мамо! Я знаю: ти мене не запланувала. Але саме ти мені була дана, я тебе по­любив, тому що людина має тільки одну маму. Дозволь мені жити, і ти ніколи не будеш про це жалкувати...І серце твоє буде чисте від найстрашнішого гріха.

Тож полюбім і захистімо найменшу, найслабшу лю­дину, бо в ній живе любов (І Ів. 4,16), що кличе: «Не убий!"

Дозвольмо любові жити серед нас!

Зустрічаймося з Богом у наших ближніх!

Зустрічаймося з Богом у своїй душі!

Зустрічаймося з Богом у Святих Тайнах!

 

Любов - це велика річ, справді велике добро, бо вона дає пільгу всіляким тепінням і спокійно зносить будь-які прикрості.

Бо вона несе тягар, мов без ваги, і всіляку гіркоту підсолоджує до смаку.

Шляхетна любов до Ісуса заохочує до великих справ і будить бажання щораз то більшої праведності.

Любов бажає линути вгору, а не затримуватися ні на яких низьких речах.

Любов хоче бути вільною і далекою від будь-якого світового вподобання, щоб могла без перешкод прозирати вглиб серця, щоб не далася обплутати якійсь дочасній користі й аніякій втраті зламати себе.

Нема нічого вищого, нічого так широко просторого, нічого більш завершеного, ні ліпшого - ні на небі, ні на землі - за любов; бо любов з Бога зродилася і не може знайти спочинку, як тільки в Бозі, попри усі створіння.

Хто любить, той літає, ширяє і веселиться; він вільний і ніщо не зв`язує його.

Він дає все за все і все у всім має, бо знаходить спочинок в одному Найвищому над усі добра, від якого випливає і приходить усіляке добро.

Він не зглядається на дари, але над усі добра він звертається до Давця.

Любов не відчує тягаря, не зважає на боротьбу; вона більше хоче, ніж може; вона не жаліється на неможливість, бо вважає, що все можна і все вільно.

Тим-то вона всесильна, творча і має успіх там, де слабне і занепадає той, хто не любить.

Любов не засинає і навіть у сні не задрімає.

Вона у втомі не знемагає, в утискові не дає себе пригнічувати, зі страху не бентежиться, а вибухаючи невпинним полум`ям і палаючим смолоскипом безпечно пробивається вгору.

Хто любить, той знає вагу цього слова.

Бо голосним кличем у вухах Божих є вже саме гаряче бажання душі, яка мовить: "Мій Боже, моя любове! Ти увесь мій, і я вся твоя".

Любов буває жвава, щира, ніжненька, приємна та мила, кріпка, терпелива, вірна, розважна, спокійна, мужня і користі для себе ніколи не шукає.

Бо коли хтось тільки себе пильнує, тоді він відстає від любові.

Любов буває обережна, покірлива, простодушна, не розпещена, не легкодумна і за марниці вона не дбає: вона твереза, чиста, стала, тихомирна і добре стереже всіх почуттів.

Любов підлегла і послушна настоятелям; у своїх власних очах маловажна і благенька, богомільна і вдячна Богові, вона постійно на Нього уповає і покладає надію, навіть тоді, коли Бог відступить, від неї, бо в любові ніхто не живе без терпіння.

Хто не готовий усе терпіти і здатися на волю Божу, той не гідний зватися його підлеглим.

Хто щиро любить, той повинен охоче приймати усякий тягар і прикрість задля свого Любого і не відступати від Нього через неприємні випадки.