«Consumor aliis inserviendo»
«Світячи іншим – згораю сам»

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Ліки проти гріха

Передмова

 

Мабуть, немає людини, котра б протягом свого земного життя не хворіла. Якщо говорити окремо про недугу душі , то увесь світ, без винятку, заповнений хворими людьми. А тією хворо­бою душі є гріх. «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає» (1 Ів. 1,8).

Хто чимраз більше любить Бога, той ясніше бачить свої грі­хи, бо любов просвічує розум, який є оком і сторожем серця.

Серце - це обличчя і дзеркало душі, святиня Бога, найсвятіше і найдорожче, що є в людині.

На жаль, наше серце є часто забруднене, зранене й розби­те різного роду гріхами. Тому маємо потребу очищати і лікува­ти його, використовуючи три основні методи:

1) добрі діла для душі і тіла ближнього;

2) боротьба з гріховними пристрастями;

3) молитва та прийняття Святих Тайн — Сповіді і Причастя.

Якщо будемо сумлінно їх використовувати — це будуть най­кращі хвилини нашого життя, зустрічі з Богом у наших ближ­ніх, своїй душі і в Святих Тайнах.

У цій книжечці викриваються основні хвороби душі і пропо­нуються ліки проти них із коротенько зібраних духовних рецептів-повчань з науки Святого Письма, богословської літерату­ри, вчення святих, а також використано життєвий досвід ба­гатьох подвижників Церкви у боротьбі зі злом.

Цифри від 1 до 43 означають, що дане речення чи абзац взяті з духовної літератури, навчання святих і богословів Церкви, згідно із записаний порядком в кінці книжечки.

Позначення (Мт. 6, 15) і т. п. вказують, що дане речення є цита­тою Св. Письма чи підтверджене ним (якщо не взяте в лапки).

Гордість

Гордість - це диявольський винахід, початок і схови­ще гріхів4.

У собі цей гріх тяжко зауважити, бо він чисто духовний і не пов'язаний з нічим матеріальним, як, наприклад, пия­тика, крадіжка тощо.

Один премудрий старець картав гордого брата, а той, засліплений, сказав йому: «Прости мені, отче, я не гордий". Старець заперечив: «Чим же ти, сину мій, ясніше можеш до­казати свою гордість, як не тим, що говориш: „Я не гордий"?

Властивість гордості — самого себе поставити ви­щим від інших. Гордий отримує задоволення не від того, що має, але від того, що має більше чи краще від інших. Не каже: „Я гарний, багатий, здібний", але: «гарніший, багат­ший, здібніший". Фарисей хвалиться:»Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди грабіжники, неправедні, пере­любці, або як оцей митар" (Лк. 18,11).

Бог залишає піклуватися людиною, коли її розум любується про свої заслуги, про що свідчать упадки при великих віруваннях. Святий Макарій Єгипетський описує, що бачив такого, котрий у часі переслідування за Христову віру був провід­ником, а коли настала свобода, він був у великій пошані, і розум його зійшов у такий стан, якби він ніколи не чув Бо­жого слова. Ще інший подвижник, який жив біля св. Макарія, вига­няв бісів, виліковував хворих накладанням рук. Потім, прос­лавлений світом і насолоджуючись самим собою, згордів і упав у саму глибину гріха6.

Покора

Ліки проти гордості — покора.

Хоча б ми відзначались постом, молитвою, милости­нею або якоюсь іншою чеснотою, все те без покори роз­падеться і загине3.

Як м'ясо, не приправлене сіллю, псується, так і вико­нані добрі вчинки без покори легко псуються і пропада­ють.

Складові частини покори

1) Вважати себе самого нижче від усіх (Фил. 2,3).

2) Усі свої добрі вчинки приписувати тільки Богові (Ів. 15,5). «Розум, волю, серце, тіло — всього тебе сотворив Господь. Що ти маєш своє?"4

Що означає: вважати себе нижчим від інших?

1) Не дивитися на гріхи інших, але завжди на свої.

2) Постійно перед очима безконечної величі Божої усвідомлювати свою власну мізерність.

Як бути людям, які не бачать своїх гріхів?

Рекомендується звертати увагу на те, які гріхи ба­чать у них близькі люди, в чому дорікають31.

Початок оздоровлення в покорі. Коли думка не хвалиться природними даруваннями4.

Що робити, коли хвалять?

1) Корисніше — мовчати31.

2) Не радіти і не насолоджуватися тим, але пригадати собі свої недоліки.

3) Коли ти на вершку тріумфу і тобі з усіх сторін аплодують, умій також почути відлуння реготу, що його ти викликав своїми невдачами24.

Як чинити з нашими здібностями?

1) Покірно визнавати наші можливості, здібності, ними тішитися як дарами, які ми отримали від Творця.

2) Ревно їх удосконалювати, пильнувати і викорис­товувати для служіння ближнім34. Бо суть спасіння одна — любов до Бога і до ближніх31.

Ступені покори

1) Усвідомлювати свою малозначимість.

2) Терпеливо переносити чиюсь недооцінку.

3) Приймати з радістю зневаги і насмішки від людей, знаючи, що через це прощається гріх і цим догоджуємо Богові31.

Примітка: Намагайтеся втримати своє добре ім'я та честь — це не суперечить чесноті покори, а є законним правом, а деколи й святим обов'язком26.

Терпіння задля покори

Господь знає неміч людини, що вона скоро підносить­ся, тому посилає їй скорботи, щоб вона ставала покірною і ревніше шукала Бога6. Святий Ап. Павло пише про себе: „І щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в лице, щоб я не нісся вгору" (II Кор 12, 7).

Покірний не нарікає, коли трапиться з ним щось не приємне. Він відразу осуджує себе, кажучи, що гідний цього, і не буде докоряти іншому, не буде на іншого перекладати провину. Таким чином, те, що сталося, він зно­сить без обурення, без журби, з великим спокоєм, а тому не гнівається ні на кого і ні в кому не викликає гніву5.

Три слова покори

Прости

Благослови

Помолися за мене31.

Покірний не бачить у собі покори. Він не може зловити покори і сказати: „Я покірний", але живе покір­но. »

Чим більше святі наближалися до Бога, тим більше вважали себе грішниками.

Так Авраам, коли побачив Господа, назвав себе зем­лею і попелом (Бут. 18,27).

Покора знищує всі хитрощі і диявола, обеззбро­ює і проганяє його31

Одного разу св. Антоній побачив усі тенета, які дия­вол розставив на землі. На запитання: «Хто зможе їх уникнути?" — одержав відповідь: «Покірний"15.

Як здобути покору?

Так, як це буває у всіх мистецтвах, тільки працею і сталою вправою можна набути звичай покори1.

Гнів

Причина гніву: високодумність, пустохвальство, гро­шолюбство, переїдання і деколи гріх нечистоти4.

Наслідок: ненависть, ворогування, прокльони4, лу­кавство6.

Ніщо так не затемнює душі і ясності думок, як неопанований гнів, що проявляється з великою силою. З од­ним нам тільки наказано бути у ворожнечі — з дияво­лом, а до брата ніколи не май у серці злоби3.

Бо коли Бог є любов'ю (1 Ів. 4, 8), то зрозуміло, що диявол є ненавистю. Тому той, хто має любов, має Бога і, навпаки, той, хто має ненависть, живить у собі дияво­ла1.

Отже, якщо маєш на когось ненависть (бажаєш зла, не хочеш простити, не вітаєшся), — кайся або до Свято­го Причастя не приступай (1 Кор. 11,27).

Тебе тяжко скривдили і ти не можеш простити?

Згадай розп'ятого Ісуса Христа. Тебе тяжче скривди­ли? Він серед страшних болів не тільки простив катам, але й молився за них:»Отче, прости їм, не знають бо, що роблять" (Лк. 23,34).

А ти у своїй злобі може замість «прости" просиш «зап­лати" своїм кривдникам? Якщо не простиш ближньому, то й Господь не прос­тить тобі (Мт. 6,15).

І ти про це молишся в молитві «Отче наш": ..прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим".

Отже, завжди кажіть: „Я прощаю, Отче, щоб мені від Тебе мої незліченні гріхи прощалися"29.

З чого починається прощення ворогам?

З усвідомлення, що найбільшим нашим ворогом є не людина, але ненависть, котру ми впустили до свого сер­ця. Вона роз'їдає нас і не дає нам жити4.

Ми покликані бути людьми любові, а не нена­висті.

Якщо ми зазнали зла, не поширюймо його далі, не шукаймо помсти і молімося за свого кривдника, щоб він змінився, усвідомив, що скривдив, та прагнув не робити більше зла, але жити по правді36.

Гарячковість не вважаймо, як щось маловажне.

Коли ми розгнівані, деколи біси скоро відходять від нас. З тією метою, щоб ми злегковажили гарячковістю і накінець цю свою хворобу зробили невиліковною. Такий каже: «Хоч нервуюся, але це в мене скоро проходить"4.

Коли ми роздратовані, погляньмо в дзеркало. Коли б розгнівана людина могла бачити себе в мо­мент роздратованості, тоді не було б необхідності роби­ти їй зауваження, тому що немає нічого найнеприємнішого (гидкого), як роздратоване лице35. Оберігаймося крайнього ступеня роздратованості. Нервуватися і ятритися на себе самого словами і рухами тіла, якби з якимось кривдником4.

Як захиститися від гарячковості?

1. Приготуймося наперед, передбачаючи зустріч з такими людьми, що можуть нас рознервувати (Пс. 118,60).

2. Може бути несподівано, але стараймося, щоб га­рячковість не вийшла назовні (не підходила вище гор­ла).

3. Якщо ми заслабкі, щоб не допуститися сварки, кра­ще відійти, аніж вислуховувати зневаги.

Приклад: Одна жінка, жартуючи, зізналася, що ніяк не може посваритися зі своїм чоловіком, котрий завжди уникає її, коли вона роздратована.

Примітка. Не досить мати солодкі слова для чужих, але потрібно мати також і для домашніх, щоб не бути поза домом, як Ангели небесні, а вдома — як пекельні30.

Чим нам шкодять — те служить на нашу ко­ристь.

Відомо, що декотрі люди, обсипавши кого-небудь лай­ливими словами просто в лице, кажуть: „Я такого-то доб­ре обмив". І це правда, бо очищуємося від гарячковості, коли терпеливо переносимо зневаги від інших"4.

Як стерпіти образу?

Спочатку мовчанням, потім упокорити себе, потім молитвою за кривдників1. Коли часом потрібне обурення, нехай буде умірковане і з розвагою1, щоб не впустити гнів до свого серця. Бо якщо він хоч раз впроситься, годі його вигнати, а якщо переночує, то переміниться в ненависть. Загніваний чо­ловік ніколи не визнав, що він загнівався неслушно.

Лагідність