«Consumor aliis inserviendo»
«Світячи іншим – згораю сам»

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Чому Бог не зупиняє зло і допускає страждання?

ПИТАННЯ: Чому Бог не зупиняє зло і допускає страждання? Чому не перешкоджає лиходіям? Відповіді може бути дві: або Він хоче це зробити, але не може, або може, але не хоче. У першому випадку Він не всемогутній, у другому - немилосердний.


ВІДПОВІДЬ: У Новому Завіті поняття милосердя та всемогутності Бога йдуть пліч-о-пліч: милосердя - це прояв всемогутності. Можна сказати, що Ісус показує Свою всемогутність у кожному вчинку, навіть тоді, коли Він проявляє милосердя або коли Він пасивний перед замахом навіть на Його життя.

В одній з недільних літургійних молитов ми так закликаємо Бога: «О Боже, являючий Свою всемогутність насамперед у милосерді і прощенні ...»

Святий Тома Аквінський писав, що відпущення гріхів - це діяння, що перевершує саме створення світу: адже створення відноситься до тлінних благ, а прощення - до нетлінних, вічних благ: святості і слави Раю.


І саме в момент найбільшої слабкості Христос гарантує Свою всемогутність: «Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.» (Ів. 12,32).


Що стосується допусту зла, святий Августин говорив: «Будучи цілком благим, Він не допустив би в жодній формі, щоб у Його діяннях було присутнє зло, якби не був таким всемогутнім і благим, щоб добувати добро навіть зі зла».


Бог всемогутній, оскільки Він створив небо і землю. І те, що Він створив також істот, наділених свободою, не применшує Його всемогутності, а, навпаки, звеличує Його. Бог міг би втрутитися в будь-яку реальність, але Він поважає людську свободу. Це не означає обмеження Його всемогутності, але спонукає нас поклонятися Його таємниці, Його задумам, для нас незбагненним. Та ми віруємо, що весь цей задум спрямований до того, щоб явити Його славу і Його любов.


Ось що говорить Катехизм Католицької Церкви з приводу всемогутності Бога: «З усіх Божественних властивостей в Символі віри названо лише всемогутність: сповідувати її вельми важливо для нашого життя. Ми віримо, що вона носить вселенський характер, тому що всім управляє і все може Бог, Який все створив; що вона сповнена любові, так як Бог є наш Отець, що вона сокровенна, так як однією тільки вірою можна побачити її, коли вона «сповнюється в немочі» (2 Кор. 12, 9)» (268).


«Святе Письмо багаторазово сповідує вселенську могутність Божу. Бога називають «сильний Бог Якова» (Бут. 49, 24), «сильний Ізраїлів» (Іс. 1, 24), «Господь, міцний і сильний, Господь, що потужний в бою», «Господь сил» (Пс. 24, 8-10 ). Якщо Господь всемогутній «на небесах і на землі» (Пс. 135, 6), то тому, що Він їх створив. Отже, для Нього немає нічого неможливого, і Він розпоряджається Своїм сотворінням так, як Йому вгодно; Він Господь Всесвіту, порядок якого Він встановив, і цей порядок Йому повністю кориться і підпорядковується; історія в Його владі: Він править серцями, як захоче: «Бо велика сила завжди властива Тобі, і хто протистоїть силі рамена Твого?» (Мудр. 11, 21 [22]). (269)


«Бог є Батько Всемогутній. Його батьківство і Його сила осявають один одного. Дійсно, Він являє Свою батьківську всемогутність тим, як піклується про наші потреби; усиновленням, яке Він нам дає («І буду вам Отцем, і ви будете моїми синами і дочками, каже Господь Вседержитель» (2 Кор 6, 18); нарешті, Своїм нескінченним милосердям, бо Він у найвищій мірі показує Свою могутність, вільно прощаючи гріхи». (270).

В цих параграфах Катехизму підкреслюється, що всемогутність Бога сповнена любові і милосердя, таємнича і універсальна.

У наступних параграфах пояснюється, чому ця всемогутність таємнича: мова йде про таємницю удаваного безсилля Бога.

«Віра в Бога Отця Всемогутнього може бути піддана випробуванню злом і стражданням. Іноді може здатися, що Бог відсутній і нездатний перешкодити злу. Але Бог Отець таємничим чином відкрив Свою Всемогутність в добровільному приниженні і Воскресінні Сина, якими переміг зло. Так, Христос розп'ятий є «Божа сила і Божа премудрість. Тому що немудре Боже - воно від людей мудріше, а Боже немічне сильніше від людей»(1 Кор. 1, 24-25). У Воскресінні і прославлянні Христа Бог розкрив «державну силу» Свою і показав, «яка безмірна велич Його сили в нас, віруючих» (Еф. 1, 19).

Лише віра може піти таємничими шляхами Всемогутності Бога. Ця віра хвалиться своїми немочами, щоб привернути до себе силу Христову. Найвищий зразок цієї віри - Діва Марія, яка увірувала, що «у Бога не залишиться безсилим жодне слово» (Лк. 1, 37), і зуміла величати Господа: «... створив мені велич Сильний; і святе ім'я Його» (Лк. 1, 49).

«Ніщо, отже, не в змозі зміцнити нашу віру і надію більш, ніж глибоко відображена в наших душах впевненість, що для Бога немає нічого неможливого. Бо все, у що [Символ віри] пропонує нам вірувати, найвеличніше, найнезбагненніше, а також і найзвеличеніше над звичайними законами природи, тільки лиш розум наш сприйме поняття Божої всемогутності, то і це все прийме легко і без найменшого коливання» (272-274).