www.hellobible.live

Живий діалог з Біблією

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Дев’ятниця для тих, хто працює над собою

День перший
Зростання у вірі

З плином часу у нас повинна зростати віра, а з нею бажання шукати Бога і туга за Богом. Ці наміри досягнуть вершину нашої хвали у Небі у хвилині смерті. Жива віра, сліпа довіра і цілковите пристання серцем до влади, яку встановив Бог над нами, - це, власне, і є світло, котре освічувало кроки Божого люду в пустині. Це саме те світло, котре постійно світить кожній душі, милій Богу Отцю. (...) Ти побачиш тільки темряву, але це не буде темрява, котра огортає синів загиблих, а та, котра оточує вічне сонце. Будь міцно переконаним і вір, що це сонце світить у твоїй душі (...).
Найпрекраснішим кредом віри є те, котре виривається з твоїх уст у темряві, в посвяченні себе, в терпінні, в найбільшому зусиллі незломної волі до реалізації добра. Це, власне, є те "вірую", котре, як грім, роздирає темряву твоєї душі; це "вірую", котре підносить тебе і провадить до Бога.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День другий
Смиренне визнання власної немочі та ницості

Сатана спокушає нас до зневіри в милосердя Бога і хоче утримати в смутку і упадку духа з приводу нашого зла. Навіть після доброї сповіді рідко тішимося Божим прощенням, щоб з тієї радості черпати сили до вдосконалення.
Тим більше не дивуйся своїм слабкостям, але, знаючи, який ти є, соромся своєї невірності Богові. Однак довіряй Йому, ховаючись мирно в обійми Отця Небесного, як дитя на руках своєї матері.
Ми повинні бути невисокої думки про себе, увірувати, що ми - найменші від усіх, і не ставити вище власну вигоду над добром інших.
Якщо ми повинні терпеливо зносити недоліки інших, то ще терпеливіше мусимо переносити самих себе.
У своїх щоденних упадках упокорюйся, упокорюйся, завжди упокорюйся. Коли Господь Ісус побачить, що ти упокорений аж до землі, подасть тобі руку і Сам піклуватиметься про те, щоб піднести тебе аж до Самого Себе.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День третій
Щораз палкіша довірлива молитва

Чим ревніше ми молимося, тим щиріше відкривається наша душа Богові і Його любові. Тоді Він може збуджувати в нас прагнення з'єднатися з Ним, котре надає сенс нашому земному життю, започатковуючи для нас Небо на землі.
Якщо не дано тобі тривати довго на молитві, адорації, то це ще не привід для знеохочення. Допоки носиш у своєму серці Ісуса, вважай себе щасливим.
Якщо не можеш віддатися довшій молитві, взивай Ісуса упродовж цілого дня. Взивай Ісуса також посеред усіх своїх занять, хоча би стогонами смирення в душі, і Він прийде та назавжди з'єднається з твоєю душею через Свою ласку і любов.
Злітай духом до Кивоту, коли фізично не можеш там бути, і дай вихід палким прагненням: говори, благай і обнімай руками Улюбленця людських душ. Чини це сильніше, ніж тоді, коли б ти міг приймати Ісуса в Святому Причасті.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День четвертий
Чистота наміру

Наставник вихованців святий Іван Боско отримав від Бога дар нічних візій, у котрих пізнав важливі справи з життя своїх підопічних і навіть Церкви. Одного разу ангел показав йому велику гору сміття, аж до неба, з причепленою на ній табличкою "Добрі вчинки". Святий Іван Боско був дуже здивований побаченим. Але йому пояснили, що це - вчинки, які тільки на вигляд добрі, бо виконані без доброго наміру, любові, лише з егоїзму чи з бажання подобатися людям. Їх не зараховують у Небі, про них можна сказати словами Господа Ісуса: "Хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, ніби то має" (Лк. 8:18).
Чувай над собою, звертай особливу увагу на дуже небезпечну ваду -пусту хвалу, котра є черв'яком і міллю для побожної душі. Тим більше треба звертати увагу на цю ваду, чим легше їй відкрити собі дорогу й увійти незауваженою в душу. Будьмо завжди пильні, нехай нам ніколи не здається, що ми забагато боремося з цим непоборним ворогом, котрий завжди перебуває на порозі наших дій.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День п'ятий
Віддання себе під опіку Матері Божої Провідниці

Святий отець Піо постійно звертався до Матері Божої з надзвичайною чуйністю, простотою дитини, чого бракує багатьом з нас. Такою, власне, мовою послуговувався Сам Ісус, Якого ми повинні у всьому наслідувати.
Матінко Пресвята! Вислухай: люблю Тебе більше, ніж усі сотворіння на землі та в Небі... Після Господа Ісуса люблю Тебе найбільше.
Нехай Марія буде Зіркою, котра освятить для тебе стежки і покаже безпечну дорогу до Отця в Небі. Нехай Вона буде тим Якорем, за який ти повинна сильно триматися, особливо під час проби.
Нехай Марія буде єдиним змістом твого життя і нехай провадить тебе до безпечного порту вічного спасіння.
Нехай буде для тебе прекрасним взірцем і натхненням до самовдосконалення в чесноті святої покори.
Одними з останніх слів отця Піо (за два дні до смерті) були слова: "Любіть Марію, нашу Матінку, і робіть усе, щоб Вона була улюбленою. Завжди відмовляйте вервицю, робіть це так часто, як тільки можете. Сатана завжди пробує понівечити цю молитву, лише ніколи цього не зможе. Це - молитва Того, Котрий є Господом усього і всіх. А Матінка Божа навчила нас цієї молитви, як колись Господь Ісус навчив нас "Отче наш..."

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День шостий
Боротьба з сатаною

Ось що писав отець Піо до свого духовного керівника: "Щодо боротьби духовної, то вона щораз більше посилюється. Часто темрява огортає мій дух - і не бачу нічого іншого, крім темряви, і завжди панує темрява. Не бачу нічого, за винятком диких бестій, які гарцюють навколо мене і погрожують мені, що стану їхньою здобиччю. Не чую нічого, опріч риків тих бестій, які витворяють таке, що вмираю щохвилини від переляку".
Великий священик-стигматик не тільки шукав загублених овечок, але виривав їх з пащі вовка ціною власних мук і боротьби, тягар яких часто його пригноблював. Ось ще й чому він може бути для нас учителем і заступником.
(...) Коли душа зближається до Бога, повинна приготуватися на спокуси.
Спокуси супроти віри і чистоти - це товар, котрий жертвує ворог, але його не треба боятися: слід погорджувати ним. Чим довше він кричить, тим виявляє те, що ще не запанував над твоєю волею. Не нервуйся тільки через те, що цей збунтований ангел випробовує тебе. Нехай твоя воля завжди протистоїть його навіюванням, живи спокійно, бо немає в цьому твоєї вини, лише допуск Бога і користь для твоєї душі.
Коли твоя воля перебуває під впливом спокусника і протистоїть тому, що він їй пропонує, то в цьому не тільки немає твоєї вини, а - чеснота.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День сьомий
Милосердя до ближніх — джерело апостольства

Наступні слова святого отця Піо - милосердного самарянина - дуже промовисті: "Не можу відмовити нікому. Як міг би, коли Господь Бог Сам прагне цього і не відмовляє мені ні в чому, про що прошу (...). Господь Icyс так діє, що глибоко в душі відчуваю, як мило жити і терпіти за ближніх". Одна з жінок, що взяли участь у Службі Божій отця Піо згадує: "В якийсь надприродний спосіб я бачила тяжкий хрест на його раменах і не насмілювалася попросити про жодну ласку, позаяк відчувала, що отець Піо буде змушений терпіти ще більше, аби випросити ці ласки для мене".
Дуже мені прикро, коли чую про твої фізичні терпіння, я молюся до Господа Ісуса неустанно. Коли б захотів зіслати на мене твої терпіння, вони б зросли в чотири рази, одночасно залишаючи тобі цілу заслугу, з ними пов'язану (...). Я був би цілковито щасливий, якби міг стати для тебе киринейчиком.
Доброчинність - незалежно від того, звідки походить, завжди є донькою тієї самої матері чи Провидіння Божого.
Не думай, що крадеш у мене час, бо найліпше використаний час, це той, котрий посвячуємо освяченню душі когось іншого.
Людина може і повинна поширювати хвалу Божу і працювати для спасіння людей, провадячи життя християнське, благаючи неустанно Господа, "щоб прийшло Його Царство, щоб не ввів нас у спокусу і визволив нас від злого". Це те, що ти також повинен робити, жертвуючи постійно цілого себе Господу в тому намірі.
Роби добро, де тільки можеш, щоб кожний міг сказати: "Це - син Христа". Переноси нещастя, хвороби, терпіння з любові до Бога і для навернення бідних грішників. Підтримуй слабого, потішай того, хто плаче.
Запам'ятай, що ближче до Бога перебуває злочинець, який встидається того, що поступає погано, ніж людина добропорядна, яка встидається того, що робить щось добре.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День восьмий
Готовність на духовні проби, плодом котрих може бути мир

Господь Ісус заповів усім Своїм учням, що на їхній "дім" спадуть "вітри і бурі", аби виявилося, на якому фундаменті збудований. Навіть якщо використовує для тих проб злих духів, завжди дає нам досить сил до перемоги; якщо допускає зло, то завжди для якогось добра.
Завжди зберігай радісний спокій у сумлінні, знаючи, що служиш безмежно доброму Богові (...) Уникай смутку, бо вдирається він у серця, котрі прив'язані до речей цього світу. Чому ти повинен непокоїтися про те, чи Господь Ісус хоче запровадити тебе до Небесної Вітчизни через пустиню чи урожайні поля, позаяк через одне і друге доходиться до щасливої вічності? Віддаляй від себе всяку надмірну турботу, котра народжується з випробувань, котрим добрий Бог хоче тебе піддати. Якщо тепер це неможливе, то не думай про це і живи, загалом погоджуючись із Божими намірами. Терпеливість тим досконаліша, чим менше поєднана з надмірною турботою і неспокоєм. Якщо добрий Бог хоче продовжити годину проби, то не нарікай і лишній раз не запитуй: "Для чого?"
Боротьба, яка випереджує добре діло, котре необхідно виконати, є як антифон, котрий випереджує псалом, який потрібно урочисто відспівати.
Неможливо осягнути спасіння без переходу через бурхливе море, в якому можемо втопитися. Горою святих є Хресна Дорога. Саме з неї переходиться на іншу гору, котра називається Тавор.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

День дев'ятий
Замилування вічністю

Земля дана нам виключно як місце заслуги для Неба, а не як "тривале помешкання". Ми повинні вже тепер перебувати серцем в нашому вічному домі. Однак тим більшою буде наша вічна хвала, чим більшій кількості людей допоможемо увійти до Неба. Наслідуймо святого отця Піо, який стверджував, що своїх духовних дітей любить більше, ніж свою власну душу. Любить - це означає піклується найбільше про їхню долю у вічності. "Запевняю, що коли Господь мене покличе (до себе), скажу Йому: "Господи, залишаюся біля дверей Неба; увійду через них лише тоді, коли побачу, що входить останній з моїх синів (духовних)".
Пальма хвали очікує тільки того, хто мужньо бореться аж до кінця. Тож розпочнімо нашу святу боротьбу. Бог буде нам товаришем і увінчає нас вічним тріумфом.
Хто прив'язується до землі, так і залишиться прив'язаним. Ліпше відірватися від неї поступово, аніж відразу, цілковито. Розважаймо постійно про Небо.
(...) У міру того, як минають літа і наближається вічність, потрібно подвоювати увагу і підносити наш дух до Бога, щораз пильніше служачи Йому в тому всьому, до чого зобов'язує нас наш поклик і християнська віра.
О діти мої! Яким прекрасним є Його Обличчя і які солодкі Його очі. Як добре стати біля нього на горі Його хвали. Там ми повинні помістити усі наші прагнення і почуття.

Отче наш...
Богородице Діво...
Слава: І нині...

Закінчення

Дякуємо Тобі, Господи Ісусе Христе, за такого великого свідка глибокої і незломної віри, яким є для нас святий отець Піо. Дозволь і нам, під опікою Матінки Божої і через його заступництво, здобути перемогу в усіх духовних випробуваннях і боротьбі з силами темряви, не падаючи під тягарем своїх упадків і слабкостей, а лише зростаючи у смиренні.
Щоб ми були замилувані вічною метою нашого життя, намолені, постійно перебували у молитві, зростаючи в чесноті милосердя до ближніх і безкорисливому служінні Тобі, отримали вічний плід наших зусиль, обіцяний мужнім і витривалим. Тобі, що живеш і царюєш навіки вічні.
Амінь