«Consumor aliis inserviendo»
«Світячи іншим – згораю сам»

"Не гамірливі столиці є вирішальними
осередками в історії світу і святості,
а тихі місцини молитов людей.
Там де моляться, там і вирішується не
тільки наша доля після смерті,
але також і хід подій
у цьому світі"

Папа Іван Павло ІІ

Фрагмент книги "Невидима боротьба"

Невидима боротьба… Щось таємниче криється у цих словах, і нам, сучасним людям, нелегко їх сприйняти. Адже життя навколишнього світу влаштоване на матеріальних засадах, і коли людині доводиться боротися, то лише за якісь видимі речі. А провадити внутрішню невидиму боротьбу здатний лише той, хто живе життям духовним. Святі Отці часто наголошували, що людина у своїх земних пошуках не зазнає спокою, поки не віднайде Бога. І, очевидно, слід наголосити, що повніше розумітимемо суть цієї боротьби тоді, коли усвідомимо, що вона є боротьбою не проти когось чи чогось, а радше за когось, і полягає в тому, щоби «не віддати» Господа, якого в нас намагається відібрати ворог. А «невидимою» називаємо цю боротьбу тому, що здійснюємо її на духовному рівні, який, як і мета, для нас є невидимим.

Невидима боротьба є важливою ще й для того, хто намагався чинити добро, але через якісь обставини не зміг його здійснити. В такому разі Господь прийме добрий намір як довершену справу. Подібно Бог осудить і зловмисника, якому щось перешкодило скоїти задумане зло. Бо перед Господом відкриті помисли і серце кожної людини. Тому так важливо протистояти всім злим думкам, поборюючи їх.

Будь-яка думка, що віддаляє нас від Бога, якою би доброю не видавалась, походить від диявола, і її потрібно негайно відігнати. Бо ворог повсякчас нашіптує різні мрії, бажання, пропонує розмаїті земні насолоди, лиш би відібрати у людини пам’ять про Бога і віддалити її від Творця. Отож ніколи не слід затримувати увагу на тому, що посилає наша уява, а рішуче відкидати злі помисли й очищати від них своє серце.

Людина переважно діє під впливом думок, які її наповнюють. Особа, що керується своїми бажаннями, не є цілісною, бо потурає своїм пристрастям, які не полишають її, поки не будуть задоволені. У той же час Святий Дух не нав’язує себе людині, а вичікує, бажаючи побачити її прагнення прийняти Його.

Якщо ми мужньо противимося злим помислам і пристрастям, Святий Дух починає «керувати» там, де пристрасті поборені. І тоді людина щоразу менше діє під впливом диявола, а живе, ведена Святим Духом. Тому невидима боротьба з гріхом є суттєвою, бо що частіше здобуваємо перемогу, то більше сповнюємося Духом Божим. Ось так і відбувається перехід людського буття від матеріального до духовного.

Можемо зауважити, що в сучасному світі багато пишуть та говорять про допомогу бідним, знедоленим,сиротам. Але забувають про те, що всі люди є бідними духовно. Цю бідність можна побачити скрізь: і в брудних хижах, і в розкішних покоях. Як часто у нашому житті трапляються випадки, що спонукають збочити з правильної дороги, втратити правдиве розуміння сутності речей та подій. А як страждає тоді людина! Тому нині наголошуємо на важливості духовної боротьби, яку переживають не лише монахи. Вона не є привілеєм певного кола християн, а обов’язком кожної людини.

Ми часто уникаємо чи навіть соромимося життя духовного, внутрішнього, обмежуючись виконанням зовнішніх практик та обрядів, які гублять свій зміст, коли не зумовлені внутрішньою потребою.

 

Воїнами, які ведуть бій у цій невидимій боротьбі є всі християни ; їх полководцем є Господь наш Ісус Христос, оточений і супроводжуваний тисяцькими і соцькими, тобто всіма чинами ангелів і святих ; арена змагань, поле бою, місце, де проходить сама боротьба, - є наше серце і вся внутрішня людина ; тривалість боротьби – все наше життя.

Що ж то за обладунок, в який зодягай своїх воїнів ця невидима боротьба ? Ось послухай. Шоломом для них служить абсолютна недовіра до себе і абсолютне не покладання надії на свої сили ; щитом і кольчугою – смілива віра в Бога і тверде уповання на Нього ; бронею і нагрудником – повчання в стражданнях Господа ; поясом – відсікання тілесних пристрастей ; взуттям – смирення і постійне визнання та відчуття своєї немочі ; шпорами – терпеливість у спокусах і прогнання недбальства ; мечем, який вони постійно тримають в одній руці, - молитва, як словесна, так і умова – сердечна ; списом – тризубцем, який тримають вони в другій руці, - тверда рішучість ніколи не піддаватись напасливим пристрастям, а відкидати їх з гнівом від себе і ненавидіти всім серцем ; коштом і їжею, якими вони підкріплюються для опору ворогам, - часте причастя Богоспілкування, як таїнств енного від таїнств енної жертви, так і духовного ; світлою і безхмарною атмосферою, яка дозволяє здалеку помічати ворогів, - постійне тренування ума в пізнанні того,що миле Господу, постійне тренування волі,щоб бажати тільки те, що вгодне Богові – миру і спокою серця.

Тут, у цій «Невидимій боротьбі», або краще сказати в цій боротьбі Господній,

Христові воїни навчаються розпізнавати всякі спокуси, різноманітні підступи, хитромудрі лукавства і військові хитрощі, які духовні супостати спрямовують проти них за посередництвом органів чуття, через фантазії, через позбавлення Божого страху, особливо через чотири спокуси, які вони вносять в серце в час смерті (маю на увазі невір’я, відчай, марнославство і переображення їх самих в ангелів світла ). Навчаючись розізнавати все це, вони й самі при цьому примудряються руйнувати такі підступи ворогів і протистояти їм, і пізнають, якої тактики та яких правил боротьби належить їм у конкретному випадку дотримуватися, і з якою мужністю вступати в боротьбу.

«Одягніться в повну зброю Божу. Щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським»(Еф 6, 11)

А яку віддачу і нагороду ви отримуєте за таку перемогу ? Дуже багату і велику. Послухайте про це із уст самого Господа, який обіцяє вам у святому Одкровенні : «Переможному дам споживати від дерева життя, що в Божому раю» (Од. 2, 7); «Переможний не ушкодиться від смерті другої»(Од. 2, 11Ґ); «Переможному дам манни сокровенної»(Од. 2, 17); «Переможному, і хто зберігає до кінця діла Мої – дам тому владу над язичниками… і дам тому зірку досвітню» (Од. 2, 26.28.); «Хто переможний – він одягнеться в одежі білі… і визнаю ім’я його перед Отцем Моїм і перед ангелами Його»(Од. 3,5); «Хто переможний, зроблю його стовпом у храмі Бога Мого »(Од. 3,12); «Переможному дам сісти зо Мною при престолі Моїм»(Од.3, 21); «Переможний унаслідує це, і буду йому Богом, і він буде Мені сином»(Од.21, 7).

Бачите, які нагороди! Бачите, яка заплата! Бачите цей восьми конечний і багатоколірний нетлінний вінець, або краще ці вінці, які плетуться для вас, брати, якщо переможете диявола! Ось про це тепер і турбуйтеся, за це змагайтеся і від усього утримуйтеся, «аби ніхто не вхопив вінця твого»(Од. 3, 11). Бо воістину ганьба велика, що ті, які вправляються в тілесних і зовнішніх подвигах, у п’ять разів більше від всього утримуються, щоб отримати який–небудь тлінний вінець із дикої маслини чи пальмової гілки, чи із фінікової, чи з лаврової, чи з миртової, чи з іншої якої рослини ; а ви, маючи отримати такий нетлінний вінець, проводите своє життя байдуже і безпечно. Чи не розбудить вас від цього сну хоч слово св. Павла, який говорить: «Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний»(1 Кор. 9, 24 – 25). Якщо ж, запалившись ревністю, ви переможете і здобудете ті світлі вінці, то не забудьте тоді, брати мої, помолитися до Господа за прощення гріхів і за того, хто був вам посередником в отриманні такого блага за допомогою оцієї книги. А найперше не забудьте піднести свої очі до неба і воздати подяку та славу першому Джерелу і Звершителю вашої перемоги, Богу і Началовождю вашому Ісусу Христу, звертаючи до Нього оте Зоровавелеве слово: «Від Тебе, Господи, перемога… і Твоя є слава, я ж є раб Твій»(2 Ез.4,59), і друге, сказане пророком Давидом: «Твоя, о Господи, велич, сила, слава, вічність і пишнота»(1 Хр. 29,11 ), нині і віки віків. Амінь.

 

У чому полягає християнська досконалість ?

Для осягненя її необхідна боротьба.

Чотири речі, вкрай необхідні для успіху в цій боротьбі

Скажу прямо : найдосконаліше і найбільше діло, якого може тільки бажати і досягнути людина, - це наближення до Бога і перебування в єднанні з Ним. З цього також випливає сердечне визнання доброти і величі Божої та усвідомлення нашої нікчемності й схильності до всякого зла; любов до Бога і ненависть до самого себе; відкинення власної волі й повне підкорення Божій волі. Водночас це усе треба бажати і здійснювати від чистого серця, на славу Божу (1 Кор.10,31), лише для того, щоб вгодити Богові, і тільки тому, що так хоче Він сам, і що так нам годиться Його любити і Йому служити.

Ось це є закон любові, написаний перстом самого Бога в серцях вірних рабів Його ! Ось відречення самих себе, якого вимагає від нас Бог ! Ось благе ярмо Ісуса Христа і легкий тягар Його ! Ось підкорення Божій волі, якої вимагає від нас наш Відкупитель і Учитель своїм прикладом і своїм словом !

Тобі потрібно, якщо істинно бажаєш стати переможцем в цій невидимій боротьбі й здобути у винагороду вінець, вкорінити у своєму серці, ніби вдягаючись у невидиму зброю, такі чотири настанови й духовні діяння :

  • Ніколи ні в чому не надіятися на себе

  • Мати в серці завжди повне і сміливе уповання тільки на Бога

  • Безнастанно змагатися

  • Завжди перебувати у молитві